Австрія

До Відня Українська Республіканська Капела прибуває 20 липня 1919 року і через труднощі в отриманні віз до Франції затримується тут більше ніж на два місяці. Засмучена поразкою у Першій світовій війні громадськість австрійської столиці різко контрастує з радісною Прагою, де щойно святкували здобуття державної незалежності.

«А одначе той гробовий настрій перемогла сила і краса української пісні. Відень – це Відень Гайднів, Бетховенів, Моцартів і Штравсів відгукнувся на нашу пісню мимо мертвого сезону і мимо страшної душевної депресії. Віденці зрозуміли, що наша пісня прилинула з-над Дніпра не на те, щоб їх забавити і розвеселити й такою тенденцією образити їх народні почування і жалобу, але щоби розказати їм про наші болі та смутки», – писав співак і кур’єр Капели Олександр Пеленський, автор перших опублікованих спогадів про турне хору («Українська пісня в світі. Світова концертова подорож Української Республіканської Капелі: спомини учасника», Львів, 1933 рік).

Представництво українського МЗС у Відні приймає культурну місію свогопартнерського відомства на найвищому рівні – на прем’єрному концерті Капели, щовідбувся 22 липня 1919 року в WienerKonzerthaus, присутній український посол,видатний історик і політик В’ячеслав Липинський. Другий концерт 24 липня 1919 року відвідує Міністр закордонних справ Володимир Темницький і колишній голова Директорії УНР Володимир Винниченко. Його підпис на законі про створення Капели стоїть першим.

Продовжуючидобру практику дипломатичних прийомів на честь мистецької місії УНР, започаткуванупослом М. Славінським у Празі, 26 липня 1919 року українське посольство у Віднівлаштовує для співаків хору бенкет за участі понад двохсот осіб. Там культурнийаташе і поет Олександр Олесь виголошує віршований експромт: «Це знову сон! Ні, ні, кохані. Ви знов вернули все мені. І засвітили знов в туманідавно погашені огні…» Ще один раут для співаків влаштовує редакція українськогочасопису «Воля» на чолі з видатним публіцистом Віктором Піснячевським. Спеціальний концерт Капела влаштовує для українських військовополонених.

Так само захоплено приймає українську культурну місію віденська преса і музичнаінтелігенція. Олександрові Кошицю надходять листи від митців та держслужбовців.Державне управління соціальнимисправами дякує Капелі за пожертвикоштів на потреби австрійської молоді. Директор Музичної академії Відня Фердинанд Льове(Ferdinand Lowe) захоплюється виконанням хору:«рідко мені доводилося чути подібну злагодженість та довершеність хору у звучанні,інтонації, ритміці та динаміці». У Відні хористи отримують і свого першого листапідтримки від глави української держави і «патрона» Капели Симона Петлюри. «Я багато вже гарного чувпро концерти Ваші й овації чужинців, що випадають на долю Вашу й всього Українського, – пише політик. – І з тим більшим почуттям вдячностіважка й висока Ваша праця буде записана на сторінках історії нашого Державного йКультурного Будівництва». Фінансові труднощі, що супроводжують турне Капели, вирішуютьсязавдяки сприянню очільників української кооперативної спілки «Дніпросоюз» та підтримціукраїнського посольства.

Газети Відня визнають культурну місію УНР міжнародним повоєннимамбасадором і місцем зустрічі Заходу і Сходу. Австрійська преса резюмує: «Культурна зрілість Українимає стати для світу легітимізацією її політичної незалежності».