Куба

Куба: «Ці люди мають високу концепцію краси»

На Кубу українські співаки прибувають 15 лютого 1924 року, перетнувши Мексиканську затоку на пароплаві Abangaros. Вихід в море через дельту річки Міссісіпі нагадав Кошицеві рідний Дніпро: «Річка страшенно широка, береги пустинні, заросші лозами – нагадався Дніпро і туга стиснула серце…».

Інституційно співпраця велась з місцевим товариством Pro-Arte Musical, утвореного з ініціативи групи жінок під проводом діячки María Teresa García Montes de Giberga у 1918 році. Товариство сприяло розвитку музичної культури Куби, не лише влаштовуючи концерти місцевих музикантів, але й запрошуючи видатні проекти з-за кордону: оперні студії, балетні трупи, хори й світових виконавців рівня Яші Хейфеця, Марти Грем, Володимира Горовиця, Артура Рубінштейна, Ренати Тебальді, Сергія Рахманінова, Пабло Касальса чи Сергія Прокоф’єва.

Починаючи з дебютного концерту, що відбувся 16 лютого 1924 року в Teatro Capitolio, Український Національний Хор під орудою Олександра Кошиця знайомить кубинську громадськість з українським народним співом, досягаючи, за оцінкою місцевої преси, «справжнього суспільно-художнього успіху». Останні два концерти українців у Гавані пройшли в одному з найкращих кубинських концертних приміщень того часу Teatro Payret.

Повернувшись до США, український хор гастролює ще три місяці. 7 травня 1924 року дає свій заключний концерт у Нью-Йорку. «Таким робом ми закінчили свою роботу і своє істнування як У.Н. Хор – резюмує у своєму «Щоденнику» Олександр Кошиць. – За останній сезон дано було 147 концертів, за літній сезон 107 і за перший сезон більш 130. Всего в Америці дано мною записаних концертів 384, але здається, що більш, – мабуть до 400».

Гастролі Української Республіканської Капели (Українського Національного Хору) під орудою Олександра Кошиця, як української культурної місії за кордоном завершено.