Мексика

В Мексиці Український Національний Хор гастролює упродовж грудня 1922 року й січня 1923 року.Замість запланованих двох тижнів українці затримались тут на два місяці й виступили у найкращих концертних залах 18 міст країни. Як писала про українське турне американська преса, лише в столиці пройшло понад 20 концертів, а усього в Мексиці – близько 50 концертів. Гастролі українців відбуваються під патронатом уряду Мексики та за без посередньої підтримки Міністра освіти й мистецтв Хосе Васкон селоса (José Vasconcelos Calderón) та Міністра фінансів Адольфо де ля Уерта (Adolfo de la Huerta).

На українських заходах присутній Президент Республіки Альваро Обрегон (Álvaro Obregón Salido) з родиною. Після концерту президент Обрегон зізнається Кошицю: «Впершев житті шкодую, що у мене немаєдругої руки (втратив на війні) і я не можу вам плескати». Після цього зазначає,що радо вислав би подібний хор «до ворогів Республіки, щоб зробити їх друзями Мексики». Урядовий бекграунд Олександра Кошиця, як колишнього очільника Музичного відділу Міністерства народної освіти УНР, а не лише диригента, викликає інтерес з боку секретаря Міністерства фінансів Мексики. Урядовець запрошує українського диригента на про слуховування співаків майбутнього Оперного театру Мексики, ділиться планами міністерських заходів у галузі музичної політики, запрошує Кошиця до співпраці, на що диригент болісно реагує: «…заздрісно було дивитись, що інші вже мають те, що я тільки мріяв зробити в Україні… а маємо комунізм».

Продовжуючи свою дипломатичну традицію включати до української програми виконання творів місцевих композиторів, Кошиць здійснює аранжування мексиканського гімну, а також двох музичних хітів Мексики – «Perjura» та «Paloma Blanca» авторства композитора Miguel Lerdo de Tejada. Завдяки цьому міністр Васконселос в листі до імпресаріо хору Макса Рабінова напише:«Інтерпретація, яку маестро Кошиць надав Мексиканським народним пісням, збільшило наше визнання в тисячу разів». Шанувальником українського мистецтва стає також видатний мексиканський композитор Manuel María Ponce, котрий у своїй статті відзначає ритмічність «Щедрика» Миколи Леонтовича, а приїзд українського хору до Мексики характеризує, як колись у Празі, за формулою Цезаря: «Vine,Cante y Vencí» («Прийшов, заспівав, переміг»). Ексклюзивним досвідом українських гастролерів стають виступи перед 30-тисячним натовпом на стадіоні Plaza DeToros «El Toreo», де відбуваються бої кориди: «здавалось, що співатиме не 40людей, а 40 мух», писав у своєму «Щоденнику» Кошиць.

Українське мистецтво та його інтерпретатор Олександр Кошиць стають брендовими явищами – «це мистецтво майбутнього», «мистецтво вічності», «Щедрик – вражає ритмом», «Алилуя!». В народі Кошиця називають «божественною лисиною», а в митці пропонують зареєструвати новий культурний тренд – «Ля музіка Кошицина».