Німеччина

До Німеччини Українська Республіканська Капела прибуває на запрошення українського посла Миколи Порша 1 квітня1920 року. Низка тріумфальних прем’єр в берлінській Sing-Akademie й Beethoven-Saal – і на рахунку української культури і державного престижу УНР визначні рецензії німецької преси, листи відміністра науки, мистецтва та освіти, провідних берлінських композиторів, диригентів і музичних педагогів.

Надходить лист і від глави Директорії Симона Петлюри – він дякує жіночій комісії Капели за збір пожертв на потреби української армії, що проводились під час українських концертів: «Подяка від зворушеного серця мого хай буде висловом найщирійшого признання Вам, прикраса землі Української, од наших лицарів». В іншому листі до Олександра Кошиця він нагадує: «Коли Вас будуть інтерв’ювати принагідно говоріть: Українська музика – пісня– незалежна – своя – непохожа– своєрідна. – Є частиною незалежної України».

На концертах Капели в травні 1920 року присутній колишній Гетьман Української Держави Павло Скоропадський разом з В’ячеславом Липинським, Сергієм Шеметом, Олександром Скоропис-Йолтуховським. Українське мистецтво збирає відгуки берлінської преси: «те, що вони приносять з собою, є щось цілком своєрідне– це відкриває нам народ майбутнього» («Die Freiheit»). Політика промоції української національної музичної школи, запроваджена урядом УНР, цілком себе випрадовує: «Олександру Кошицеві на лежить заслуга ознайомлення нас зі скарбами української національної музики та зі здобутками цілком оригінальної хорової школи» («Allgemein Music-Zeitung»).

Гастролі українського хору в Берліні супроводжуються співпрацеюз Міністерством освіти, культури й науки та Міністерством внутрішніх справ Німеччини,на прохання яких Капела виступала з концертами для німецьких робітників та вчителів.На цих заходах українські виступи слухали президент Німеччини Фрідріх Еберт(Friedrich Ebert), глава уряду – рейхканцлерГерман Мюллер (HermannMuller), колишній рейхсміністр оборониНімеччини Густав Носке (GustavNoske), німецькі міністри й політики.

Провідник німецького незалежного соціал-демократичного руху Вільгельм Діттманн (Wilhelm Dittmann) у своїй вітальній промові під час концерту Капели в «Neue Welt» 14 червня 1920 року відзначав справедливість української боротьби за державний суверенітет, підкреслюючи демократичний та «національний», а не «націяналістичний» характер українського визвольного руху. Особливу опіку над Капелою провадив німецький історик і публіцист, засновник «Українсько-німецького товариства» в Берліні, редактор видання «Die Ukraine» Алєкс Шмідт (Alex Schmidt), котрий акцентував: «жодень народ так не мовчав як український – йому навіть вкрадено його історичне ім’я».Нині ж Україна гучно заговорила на весь світ голосом своєї музичної місії.

З видатних представників німецького артистичного світу українські концерти відвідували: німецько-угорський музикант, засновник сучасної школи диригування Артур Нікіш (NikischArtur), піаніст і реформатор німецької музичної освіти Лео Кестенбернг (Leo Kestenberg), музикознавець Зігмунд Післінг (Siegmund Pisling), піаніст, диригент і музичний педагог Алексіс Голамдер (AlexisHollander), видатний режисер, актор,один з реформаторів театрального мистецтва 20 століття Макс Рейнградт (Max Reinhardt) та багато інших.