Польща

До Польщі Українська Республіканська Капела прибуває на запрошення українського уряду. У вересні 1920 року Олександр Кошиць зустрічається у ставці отамана з Симоном Петлюрою, про що пише у своєму «Щоденнику»: «Отаман був радий мене бачити, розпитував про все і знає на пам’ять не тільки всі рецензії, а й найдрібніші справи нашого життя. Про розпуск Капелі й говорити не хоче, а посилає її до Польщі й Італії». Після полагодження справу Міністра освіти Івана Огієнка та Міністра закордонних справ Андрія Ніковського диригент Кошиць доповідає на нараді Кабінету міністрів УНР про результати європейських гастролей Капели. Уряд ухвалює рішення «Асигнувати з коштів Державної Скарбниці в розпорядження Головноуправляючого мистецтв та Національної культури 40.000.000 гривень на переорганізацію Української Республіканської Капели, переїзд її з Чехії до Варшави й на видатки, зв’язані з концертовим турне Капелив Польщі». Польські гастролі тривають з жовтня1920 року по січень 1921-го. Капела концертує у Варшаві, Любліні й Лодзі.

Прем’єрний концерт проходить у Варшавській Філармонії (Filharmonia Warszawska) 19 жовтня 1920 року на користь Польсько-Українського Червоного Хреста. Від імені польської держави вітає Капелу Віце-прем’єр-міністр Польщі Ігнатій Дашінський (Ignacy Daszyński) та особистий ад’ютант глави держави Юзефа Пілсудського (Jozef Piłsudski), від мистецького світу – польський оперний співак і педагог Ігнатій Дигас (IgnacyDygas).

Директор Варшавської Філармонії, польський диригент і композитор Роман Хойнацький (Roman Chojnacki), віддавши надовго концертнузалу Капелі, зажив слави «українофіла». Олександр Кошиць згадував: «черга за квитками на концерт стояла без перерви і звечера їх вже не можна було дістати. По телеграфу нам замовляли з провінції «бісси». Дійшло до того, що на самому концерті оголошували про завтрашній концерт і заля була набита по вінця». Присутній на варшавських презентаціях Капели Головноуправляючий мистецтві національної культури УНР Павло Зайцев відзначав: «Музикальну Варшаву опанувала «українська пошесть». Впродовж кількох місяців з усіх домів, де були піаніна, тільки й чути було «Щедрика» або Леонтовичеву «Прялю».

Своє сприяння Капелі надає Дипломатична місія УНР у Варшаві. Її співробітник Микола Вороний допомогає з перекладами українських «лібрето» на польську мову. Це той самий поет Микола Вороний, на ювілеї котрого 1 січня 1919 року дійшли згоди про закордонні гастролі Капели Симон Петлюра та Олександр Кошиць.

Російська газета «Новое Варшавское Слово» називає Миколу Леонтовича Гомером в музиці. Польська преса визнає, щорівного Капелі хору вони не мають, а організаційну політику українського уряду в галузі культурної дипломатії називають цікавою і повчальною. Видання «Narod» пише:«Українська пісня у виконанні Кошиця може дійсно стати непереможним і першорядним інструментом пропаганди. Вона є щирим та глибокимвиявом народної душі…».