Франція

Нарешті Капела прибуває до Парижа. Усупереч намаганням російських кіл зірвати українську прем’єру, концерти в Salle Gaveau 6, 12 і 15 листопада 1919 року проходять успішно. Мистецьку місію УНР вітає квітами Голова української делегації у Парижі граф Михайло Тишкевич, представники Українського пресового бюро та Комітету незалежної України. Прем’єру відвідують Михайло Грушевський, дипломати Олександр Шульгин, Арнольд Марголін та інші. Спеціальний урядовий представник Симона Петлюри вручає хористам букет червоних троянд: «Головний отаман Симон Петлюра передає вам усім глибокий привіт від нескореної України».

Після виступу співаків граф Михайло Тишкевич веде їх оглядати паризький Лувр (Musee duLouvre). Під свій патронат Капелуберуть і французькі симпатики України – член Парламентського комітету з питань народностей, журналіст Жан Пелісьє (JeanPelissier), редактор парламентського вісника «Revue Parlementaire» Анрі де Шамбон (Henry de Chambon), голова комітету закордонних і колоніальних справ французького парламенту Анрі Франклін Буйон (HenryFranklin-Bouillon). Саме завдяки їх сприянню,помноженому на рекомендацію французького посла, що побував на концертах Капели вБерні, міністр закордонних справ Франції Стефан Пішон (Stephen Pichon) згодився надати довгоочікувані візи українському хору. Захоплена українськимиспівами й донька Голови Ради Міністрів Франції Жоржа Клемансо (Georges Clemenceau) Тереза Юнг-Клемансо (Therese Junq-Clemenceau). Аби посприяти легітимаціїукраїнської місії в очах французького політикуму, вона прагне вивести концерти Капелив урядові приміщення. Та найкращий інструментарій для зміни суспільних настроїв Франції має музична школа Миколи Лисенка.

Професор Тулузької консерваторії Жорж Гієро (GeorgesGuiraud) після виступів Капели у тулузькому Salle du Jardin-Royal запитує: «Як ця музична школамогла нам бути досі не відомою? Спеціальний каталог Бєляєва нічого про неї не говорить…Невже вона була зруйнована під вагою слави російських композиторів?» До французькоголексикону вриваються нові українські бренди: «Chtchedryk» і «Notre-Dam dePotchaiv». Концепція «єдиної і неподільноїРосії», що трактує українців і українську культуру як невід’ємну складову російської,а разом з тим унеможливлює самостійне життя і репрезентацію українського мистецтвав світі, стає сумнівною вартістю в середовищі інтелектуалів. Видатний французькийісторик, професор СорбонниШарль Сенйьобос (Charle Seignobos) прирівнюючи своє враження від українського мистецтва до ефекту музикиВагнера, підсумовує: «Жодна пропаганда не може бути ефективнішою для визнання української нації».

Крім Парижу й Тулузи Капела гастролює упродовж листопада-грудня1919 року в Марселі, Ніцці й Ліоні. За сприяння Жана Пелісьє марсельська Торгово-Промисловапалата та Комітет між народних стосунків (Le Comite de Relations Internationales sour la patronage de laChambre de Commerce de Marseille) влаштовують на честь Капели прийом. Далі – благодійний концерт на користьдітей Франції (Ligue Fraternelle desEnfants de France). Новий 1920 рік Капела зустрічаєв салоні графині де Поліньяк (Princesse Edmond de Polignac). На усіх заходах «Щедрик» Миколи Леонтовича виконується на bis. Другийтур українських гастролей у Франції починається 15 січня 1921 року у знаменитомупаризькому Theatre desChamps-Elysees. Директор Жак Еберто (JacquesHebertot) захоплюється українським співом, і на лютий призначається ще 20 концертів. На них присутні вершки французького суспільства – генерал армії Моріс Пелле (Maurice Pelle), балерина Айседора Дункан (Isadora Dunkan), котра у «Пам’ятній книжці»Капели вписує: «Bravo!!!»….В цей же час в окупованому більшовиками селі Марківкана Вінничині стається вбивство. «В ночь на 23-е января агент уездчека Грищенко выстреломиз винтовки убил сына священника с. Марковки, Кубличской волости Николая Леонтовича43-х лет… Начальник Уездной Советской Милиции»…